Відеоспостереження у під’їзді: переваги та способи уникнення конфліктів з мешканцями будинку

Міський багатоквартирний будинок – як мурашник: і порівняння тим влучніше, чим більше людей з рудиментами «совкового мислення» там живе. За радянських часів влада видресирувала людей, що сусідів потрібно: по-перше – сторонитися, по-друге – боятися. І підстави цьому дійсно були – бо сусід міг і донос написати, і розповісти «органам» хто до кого приходить і о котрій годині.

Часи змінилися, а люди все з такою ж недовірою ставляться до свого найближчого оточення. Тож коли хтось із сусідів раптом ставить ІР-камеру відеоспостереження на вході до під’їзду, чи в самому коридорі – невдоволені завжди знайдуться. І як би людина не доводила, що це для загального блага:

  • люди менше смітитимуть у під’їзді;
  • безхатьки не заходитимуть ночувати;
  • молодь не розпиватиме алкоголь;
  • злодії не винесуть батареї, вікна чи банальні лампочки – але ніщо не може переконати недовірливих сусідів. Вони в усьому шукатимуть підступ.

А може він і справді є? Може сусід хоче знати коли в квартирах нікого не буде вдома, щоб сповістити квартирних злодіїв?…
Про плюси та мінуси відеоспостереження в під’їзді, і що робити якщо воно вам заважає – в цьому матеріалі.

Системи безпеки в під'їзди - що каже закон?

Перше і найголовніше – частина перша статті 307-ї Цивільного Кодексу України передбачає фізична особа може бути знята на фото- чи відеоплівку виключно за її згодою, чи якщо так постановив суд. Бо людина має право на заборону поширення про неї конфіденційної інформації без її згоди. Тим більше, що людина, яка має відеозаписи із камери спостереження може бути в якісно вигіднішому становищі ніж її сусіди, в випадку виникнення конфліктної ситуації – бо відеозаписи є чудовими аргументами, і навіть можуть бути використані як докази в суді. Але з іншого боку стаття 200-а Громадянського Кодексу України гарантує власнику відеокамер право на отримання інформації для захисту своїх прав і свобод. Так каже закон.

Адже ІР-камера відеонагляду в під’їзді не примха – вона може вважатися інструментом захисту громадянських прав тих людей, які таким чином гарантують недоторканість житла, яка прописана в нашій Конституції. Бо вельми часто відеокамера TVT буде чи не єдиним інструментом для профілактики крадіжок, конфліктних ситуацій та непорозумінь між мешканцями під’їзду. Отже, які плюси від відеоспостереження в коридорі багатоквартирного дому? Це:

  • здійснюється контроль доступу на вхідних дверях, що дозволить зафіксувати всіх відвідувачів та часи їхнього перебування в будинку. І навпаки – небажані особи можуть доволі легко підібрати код на вхідних дверях під’їзду, але не просунуться далі – в робочу зону відеокамер;
  • можна уникнути крадіжок як майна жителів, так і спільного обладнання – наприклад інтернет-кабелів, які просто прокладені в коридорах;
  • це дисциплінує самих мешканців –смітять менше, на стінах не пишуть, і до ліфта ставляться турботливо;
  • відеокамери допоможуть виявити небезпечну ситуацію без присутності людей – наприклад затоплення чи займання проводки;
  • вдало розташовані ІР-камери системи відеоспостереження TVT допоможуть охороняти і прибудинкову територію – паркування та дитячий майданчик, які теж часто стають територією конфлікту;
  • ну і, зрештою, цікавий психологічний ефект – зловмисники, побачивши камеру, зазвичай відмовляються від своїх злочинних планів, навіть якщо відеокамера не зможе зафіксувати їхнє проникнення в квартиру – вистачить уже того, що вони на цю камеру «засвітили обличчя». Адже зрозуміло, що в разі крадіжки, компетентні органи перевірять чи не потрапив в об’єктив хтось чужий у тому під’їзді.

Як дійти згоди з сусідами?

Як можна дійти згоди в такому доволі суперечливому, навіть із позицій українського зако-нодавства, питанні, як відеонагляд у під’їзді? Юристи називають цей механізм презумпцією згоди.

Він передбачає:

  • прилади відеоспостереження можуть бути змонтовані лише після проведених загальних зборів жильців, які мають дати дозвіл на встановлення системи відеонагляду у під’їзді;
  • робоча зона камер має, по можливості обмежуватися зонами загального користування;
  • двостороннє погодження між зацікавленими сторонами у кожному конкретному випадку. Тобто, якщо людина просить видалити запис із її участю в конкретний день, і годину, то цей запис має бути видалений (якщо, звісно, на ньому не було безпосередньо зафіксовано злочин);
  • камери відеоспостереження мають бути змонтовані на видному місці, відкрито, і система нагляду повинна бути супроводжена достатньо великими і помітними оголошеннями про те, що в під’їзді ведеться відеоспостереження.