Як зберігати відеодані в системі відеоспостереження?

Система відеонагляду стає дедалі «розумнішою», та набуває все більше автономності відносно втручання в процеси спостереження самої людини. Спочатку відеокамера системи спостереження просто передавала зображення на монітор і люди за цим спостерігали та реагували. Згодом камери почали записувати відео і потреба в постійному перебуванні людини перед монітором відпала. В наш час система відеоконтролю, завдяки відеоаналітиці, самостійно аналізує зображення та приймає рішення – відкрити  шлагбаум чи запустити тривожний сигнал та зателефонувати в поліцію.

І тут постає проміжне запитання – наскільки «машина» реально може бути самостійною? Поки що не дуже – система може сама приймати лише прості рішення, відповідати лише на питання, що передбачають відповідь «так/ні», все інше має вирішувати людина. А це значить, що оператор служби безпеки чи власник мусить завжди мати «під руками» відеоматеріал з камер спостереження, щоб на його основі приймати рішення. Сучасні системи відеоконтролю дають можливість реалізувати цілком різні підходи до зберігання записаних відеоданих із камер спостереження. Ці дані можуть:

• Зберігатися на самій камері – більшість сучасних відеокамер обладнані вбудованою SD-картою пам’яті;
• Зберігатися на відеореєстраторі, котрий обов’язково має бути приєднаний до камери, навіть якщо вона лише одна;
• Зберігатися на сервері компанії, або на окремому мінісервері, виділеному спеціально на потреби систем відеоспостереження;
• Зберігатися у всіх вищезгаданих місцях одночасно;
• Не зберігатися взагалі ніде – тобто відеосигнал у форматі реального часу поступає на монітори служби охорони, вони за ним слідкують, і реагують на нього. І все.

Останній варіант – коли матеріал із відеокамер ніде не зберігається – зустрічається вельми рідко. Тому що більшість камер все рівно мають слот для карти пам’яті, а сама карта коштує дуже недорого. Не потрібно зберігати дані лише в тому випадку, якщо камери спостереження розташовані в офісі (чи навпаки – на віддаленому від офісу об’єкті – майстерні, СТО, тощо) і керівникові потрібен лише відеоконтроль в режимі реального часу – він повинен бути постійно переконаним, що його майстри активно працюють, що в офісі перебувають клієнти, а персонал на робочих місцях, а не «курить» чи п’є каву на кухні. В такому випадку в керівника на столі є монітор, і він час від часу поглядає, що ж робиться на його підприємстві.

Але навіть описана вище ситуація інколи потребує записів відео – якщо з’явився невдоволений клієнт, чи назрів конфлікт у самому колективі – то дуже корисним буває переглянути відеозапис про те, як події розгорталися в часі. Для того і існує функція запису відеопотоку.

Двома словами нагадаємо, що записів відео є два види:

• Постійний цілодобовий запис – відео пишеться доти, поки не заповниться приймаючий пристрій. Потім старе відео автоматично витирається і на його місце пишеться нове, і так цикл за циклом;
• Вибірковий фрагментарний запис відео – на багатьох сучасних камерах спостереження присутні датчики руху – тож коли в робочій зоні камери руху немає (наприклад глухою ніччю), то камера не пише відео. Як тільки перед об’єктивом щось порухалося – пробігла собака чи пройшла людина – запис відео автоматично активується і суто цей фрагмент із людиною чи собакою буде записаний. І його можна буде переглянути пізніше. Це дуже зручно, тому що не потрібно тратити години на перегляд 24-х годин відео за добу, по друге – маленькі фрагменти займають на порядки менше місця на карті пам’яті чи сервері. І можна зберігати відеофрагменти за досить великий пробіжок часу – наприклад від одного візиту на дачу до наступного.

Але зазвичай відео зберігається від кількох діб до максимум одного-двох тижнів. Якщо відео «пусте» – на ньому немає нічого важливого, то воно зразу затирається на наступний день. Якщо на ньому є важливий фрагмент – наприклад клієнт побився з охоронцем – і цей фрагмент буде потрібен до суду, то цю картку вилучають і зберігають окремо. Якщо в відео є менш значущий фрагмент, але все ж важливий – приміром водій хоче доказати, що розвантажився на складі о третій, а не о п’ятій годині – тоді цей фрагмент переписується на флешку, а відео знов таки затирається.

Яким шляхом проходить відеосигнал з камери, перш ніж опиниться скажем на сервері. Якщо в корпусі камери не передбачено слота для SD-карти пам’яті, тоді сигнал поступає на комутатор – який ще називають відеореєстратором. Це приймальний пристрій із звичайним жорстким диском, абсолютно таким же, які бувають на комп’ютерах. При купівля відеореєстратора жорсткого диску в комплекті немає – адже покупець самостійно обирає – взяти йому диск на 128 Гб. чи на 5 Тб. – тут у кожного свої резони. Зайве казати що ціна за ці диски буде суттєво різнитися.

Бувають випадки, коли витрачатися на повноцінну систему відеоконтролю з відеореєстратором , моніторами та іншою периферією просто недоцільно. Приміром у рітейлі – якщо власник має окремий бутік, кіоск шаверми чи «острівець» в ТРЦ, або ж потрібно записувати офіс, який помістився в одній кімнаті. В такому випадку купують ІР-відеокамеру з SD-картою пам’яті на борту. Серед недорогих і компактних екземплярів можна розглянути ІР-відеокамеру TD–C12. Для офісу підійде TD-9555A3-PA. Часто бонусом такої камери є ще й запис звуку. Навіть найменшої поємності карти вистачає щоб записувати відео протягом кількох діб. Крім того, такі камери досить часто мають ще й функцію Wi-Fi, тож відеосигнал можна зразу завантажувати в хмарне сховище, а вже звідти воно потрапить прямо на смартфон власника цієї торгової точки. Дуже зручно, і недорого – власник платить лише за хмарне сховище. Відеореєстратор, сервер, кабелі і все решта – не потрібні. Але потрібен стабільний та швидкий інтернет.

І навпаки – якщо компанія велика, має десятки відеокамер, які до того ж розкидані в різних місцях, тоді найоптимальнішим видом зберігання, і шо набагато важливіше – систематизації та синхронізації даних буде окремо виділений відеосервер. Вигідним рішенням буде мінісервер А300 TD–A300-MTC–S. Це потужний комп’ютер, який розташований у спеціально обладнаній серверній кімнаті, наряду з іншими серверами компанії, де зберігаються дані від інших відділів. І за всім цим добром наглядає ІТ-спеціаліст. Чому це вигідно для великої компанії – насамперед через надійність – дані зберігаються довгий час і до них немає доступу аби кому.

По-друге – всі дані, які прийшли із десятків відеокамер синхронізуються та систематизуються спеціальними програмами. І якщо постане запит – що відбувалося на території підприємства з 7.25 до 9.30 ранку в минулу п’ятницю, то програма зразу виведе на монітори всі відеофрагменти від усіх камер за обраний час доби. Тож ситуацію можна буде розгледіти з усіх можливих ракурсів. Плюсів у виділеного відеосервера безліч, а мінус лише один – гроші. Ця система буде потребувати:

• Окремого комп’ютера серверного типу (плоский);
• Спеціального програмного забезпечення;
• Мережевих концентраторів та іншого периферійного «заліза»
• Джерел безперебійного живлення;
• І, звісно ж, спеціального обслуговування.

Тому найпоширенішим способом зберігання даних системи відеоконтролю буде – відеореєстратор. Цей спосіб підходить для всіх компаній середньої ланки.

Відеореєстратори для систем відеоспостереження – це вельми високотехнологічний і дуже продуктивний пристрій. Вони бувають з двома каналами, чотирма, восьми, шістнадцяти і так далі – тобто до них можна доєднати відповідну кількість аналогових відеокамер чи інших приладів відеоспостереження – приміром панелей виклику від відеодомофонів. Цифрові ІР-відеокамери всі приєднуються до одного цифрового входу відеореєстратора. Тому більшість відеореєстраторів гібридні, як наприклад такий недорогий 8-канальний реєстратор TD– AS–CL чи 16-канальний TD-2516HD–C. Стандартний жорсткий диск на стандартний відеореєстратор середньої потужності має об’єм 1-3 Тб. Цього вистачає для запису відео в межах одного місяця. Потім записи автоматично стираються і на їх місце пишуться нові. Саме через цю особливість звичайні комп’ютерні диски в відеоспостереженні довго не живуть. Тому потрібно купувати диски, що пристосовані під умови експлуатації суто в відеоспостереженні – приміром Western Digital Purple 2 TB 64 MBWD20PURZ. Вони витримують велику кількість перезаписів.