В мирний час дороги – одна із найнебезпечніших ділянок життя. Тому щороку гинуть сотні людей, а також здійснюються інші злочини та правопорушення. Тому й не дивно, що як тільки відеоспостереження стало достатньо масовим, воно з’явилося і на транспорті (різному – від автомобілів до поїздів та літаків). Які основні завдання виконує відеоспостереження на транспортних засобах зараз?

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ НА ТРАНСПОРТІ

Завдань у систем електронної безпеки на транспорті досить багато. Згадаємо про основні, ті які стосуються всіх учасників руху. Отже:

• перша і головна мета – гарантувати найвищий із можливих рівнів безпеки для всіх, хто користується транспортом:
  • це безпека водіїв та пасажирів відносно одне одного;
  • правовий захист усіх користувачів послуг транспорту;
  • інтеграція транспорту в загальні безпекові програми, як наприклад програма «Безпечне місто»;
  • і окремо – системи відеоконтролю є невід’ємною частиною функціонування деякого відомчого транспорту (зокрема того, що напряму пов’язаний із фінансами) – інкасаторські авто, поліцейські машини, пенітенціарний транспорт, автомобілі швидкої допомоги.

По іншому ідеться про профілактику правопорушень – камери які встановлені над автомагістралями, фіксують перевищення швидкості, екстремальну їзду окремих водіїв, далі держава штрафує порушників і таким чином змушує їх менше створювати загрозливі ситуації на дорогах;

• ці ж камери на дорогах (особливо в межах міста – в рамках програми «Безпечне місто») дають чудовий матеріал для розслідування ДТП, що вже сталися. Дозволяють визначити, а головне – знайти винного (камери чудово «читають» автомобільні номери);
• камери на дорогах дозволяють розслідувати і інші злочини, ідеться про:
  • крадіжки вантажу третіми особами чи самими перевізниками – водіями експедиторами;
  • зниження розтрат у поїздках – наприклад, уникання зливу палива водіями, простої, ремонти, викликані недбалістю самих водіїв;
  • використання персоналом корпоративного транспорту для власних потреб – «ліві рейси», «лівий товар»;
  • викрадення автомобілів;
• з іншого боку відеокамери дозволяють контролювати самих правоохоронців від скоєння ними службових злочинів і зловживання владою;
• на інших видах транспорту, зокрема на літаках, відеоспостереження допомагає уникнути терактів.

Та й загалом обладнання для відеоспостереження, зокрема монітори на робочому місці водія фур допомагають йому керувати автомобілем в екстремальних умовах, наприклад, при здаванні назад, кормова камера дуже допомагає в управлінні. І звісно ж перше, що робить будь-яка камера на автотранспорті – це записує дорогу, і все що відбувалося під час поїздки.

А якщо транспортна система відеоспостереження додатково обладнана ще й інтелектуальними функціями відеоаналітики, то вона може контролювати, наприклад, денний пробіг вантажівки, режим їзда/відпочинок, відслідковувати та оптимізувати маршрут руху транспорту, допомагає уникати заторів, контролювати цілісність вантажу в режимі реального часу.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛАДНАННЯ

Зайве казати, що для такої специфічної галузі, як транспорт, і камери повинні бути особливими. Вони повинні:

• вміти переносити постійні ударні та вібраційні процеси;
• вміти переносити постійні, часто радикальні, зміни температури і вологості – бо автобус може їхати п’ять хвилин по сонячній стороні, а потім стільки ж по затінку, і так по колу. Якщо камера змонтована в салоні, то при закритих дверях одна температура і вологість, а при відкритих інша;
• обладнання для відеоспостереження на транспорті повинно мати особливі запити щодо електроживлення, антивандального захисту, щодо широкої інтеграції в комунікативні системи на борту і поза ним, наприклад, модуль 4G дозволить спостерігати за зображенням із камер віддалено – на диспетчерському пункті компанії.

ВИМОГИ ДО ТЕХНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ВІДЕОКАМЕР

Тепер конкретніше про характеристики обладнання, яке необхідне для коректної роботи типової системи відеоконтролю на транспорті. Отже:

• ІР-відеокамери повинні бути обладнані Ethernet-кабелями, адже живлення буде передаватися з допомогою технології РоЕ (силових розеток на борту автобуса немає);
• Камери мають бути обладнані SD-картами пам’яті – на той випадок, якщо через стрибки в роботі інтернету (а нагадаємо, що авто постійно рухається і інтернет-з’єднання буде нестабільним), зв’язок із відеореєстратором буде втрачено;
• Камери мають мати об’єктиви з кутами огляду не менше 87º – цього достатньо, щоб камера охоплювала своєю робочою зоною весь салон авто;
• Із додаткових функцій має бути технологія (одна чи кілька), яка би забезпечувала якісну картинку в темну пору чи навіть за повної темряви. Це може бути ІЧ-підсвітка, технологія StarLight. А також має бути функція широкого діапазону WDR – щоб коригувати різкі засвіти та недосвіти на картинці підчас заїзду в тунель, наприклад, чи виїзду з нього на світло;
• Автофокус – вельми потрібна річ, зважаючи на постійну вібрацію транспорту;
• Можливість віддаленого керування, яка би була доступна принаймні водію. Він, наприклад, має мати можливість сфокусувати, розвернути камеру в тому напрямку, де в салоні склалася, наприклад, конфліктна ситуація.

Ну і звісно ж, якщо на відеокамери в транспорті буде встановлено принаймні деякі функції інтелектуальної відеоаналітики, то це серйозно збільшить цінність системи електронної безпеки. Наприклад, вельми корисним була би функція розпізнавання обличь або функція підрахунку пасажиропотоку тощо.

І ще кілька слів про роботизовані камери відеоспостереження. Крім згадуваних відеокамер-ігращок, які більше іграшки, ніж камери, є і справді серйозне обладнання цього типу. Це так звані стаціонарні роботизовани ІР-відеокамери типу “Speed dome” або PTZ (про них на нашому сайті є окремий детальний матеріал). Тут лише нагадаємо, що вони можуть управлятися дистанційно, повертати обєктив, змінювати кут огляду, а за потреби «вести» конкретну людину на всьому його маршруті пересування.