Отже, приховане відеоспостереження. Кожен з нас, мабуть, був хоч раз дотичним до нього – це і використання мікро-відеокамер для списування на екзамені, можливо, друзі розповідали про приховані камери в дівчачій душовій в гуртожитку. Та насправді приховане відеоспостереження – річ серйозна і використовується правоохоронцями, спецслужбами. І може з певними застереженнями використовуватися цивільними особами. Що це за застереження, в яких випадках можна застосовувати камери прихованого спостереження і що про це каже закон – в цьому матеріалі.

МЕТА ПРИХОВАНОГО ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ

Насамперед кілька слів про те, для чого може знадобитися звичайній, цивільній людині, приховане відеоспостереження. Як правило з двох причин:

щоб відвернути неприємну чи небезпечну ситуацію із рідними похилого віку, дітьми чи домашніми улюбленцями. Камери приховано монтуються в квартирі, користувач віддалено спостерігає за обстановкою за його відсутності. І в той же час підопічні не нервуються через те, що за ними ведеться спостереження;
щоб ненав’язливо контролювати найманих працівників – неважливо де, в офісі, на складі, у квартирі (якщо, скажімо бригада малярів робить ремонт). Дуже корисною буває прихована камера в кабінеті самого користувача, якщо він директор чи власник бізнесу – вона допоможе зафіксувати, хто в його відсутності заходив до кабінету, хто рився в паперах, заглядав у комп’ютер чи банально випив дороге віскі.

Ці дві категорії спостереження здаються подібними, але між ними гігантська різниця. Яка? Про це згодом.

ВИДИ КАМЕР ДЛЯ ПРИХОВАНОГО ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ

А перед тим кілька слів про самі камери прихованого відеоспостереження. Формально вони є двох видів:

просто стандартні, але мініатюрні камери з доволі високими показниками картинки та звуку. Тобто це просто маленькі (інколи величиною з ніготь великого пальця), зазвичай кубічного вигляду камери, які можна поставити між рушниками, замаскувати в листях кімнатних рослин чи приклеїти непомітно скотчем до карнизу
- зовсім мініатюрні відеокамери взагалі не мають стандартного корпусу – просто набір записуючих елементів і провідне живлення;
і є спеціальні відеокамери, які маскуються під предмети декору і інтер’єру, під пожежні чи інші датчики, і навіть під вічко у вхідних дверях;
окремо варто згадати вид Pin-hole-камер – вони монтуються в якісь підходящі коробки чи короби так, що назовні виглядає саме лише вічко об’єктива. Це вже справжні шпигунські гаджети.

Ще один спосіб відрізняти камери для прихованого відеоспостереження – вони бувають дротові і бездротові. Останні працюють від акумулятора чи батарейки, а зважаючи на мініатюрні розміри самого пристрою, зарядний модуль теж невеликий. Стандартна бездротова камера може працювати максимум 4-5 годин. Хоча бувають і камери, що працюють до 20-ти годин на одному заряді. Тобто їх можна використовувати для якогось обмеженого в часі завдання – наприклад запис перемовин чи ділової зустрічі.

Ще одна особливість подібних відеокамер – вони можуть нести міні SD-карту чи бути без неї. В останньому випадку камера обладнана модулем Wi-Fi і одразу переправляє відео потік на той накопичувач, який вкаже користувач – це може бути відеореєстратор чи хмарне сховище. Знімати інформацію з карти пам’яті можна лише вийнявши її зі слоту на корпусі камери, і вставивши, наприклад в ноутбук – а це не зовсім зручно.

ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Кілька слів про технічні характеристики. Як і звичайні камери для відеоспостереження, цей вид гаджетів залежить від таких стандартних показників, як:

величина матриці і відповідне розширення:
чутливість матриці – від неї залежить зйомка вночі;
наявність чи відсутність датчика руху. Якщо він є, то камера не знімає в той час, коли в її робочій зоні нікого немає;
і головне – кут огляду. Зазвичай камери прихованого спостереження – це обзорні моделі: вони мають лише показувати що загалом відбувається в робочій зоні, без деталізації. Тому кути огляду подібних камер майже завжди широкі. Варто в цьому переконатися перед купівлею.

Що каже закон?

І на завершення – що каже закон. Відповідно до українського законодавства, більшість камер прихованого відеоспостереження вважаються спеціальним технічним обладнанням, і користування ним чітко регламентується в Кримінальному кодексі України (зокрема в статтях 182 і 359).

Отже, проста людина без спеціального прокурорського дозволу не має право отримувати негласну інформацію (в даному випадку – відеоінформацію). А приховане відеоспостереження за приватною (тут важливо – саме за приватною, спостереження за чиновниками регламентується іншими статтями Адміністративного та Кримінального кодексів) особою, якщо людина не дала особисту письмову згоду на те, щоб її знімали (звісно ж крім публічних місць), вважається порушенням особистих прав і свобод, і теж карається законом.

Більше того – навіть купувати, тримати в себе і використовувати спецзасоби прихованого відеоспостереження в Україні заборонено.

За різні рівні вчиненого злочину передбачено і різне покарання – від штрафів до громадських робіт, і навіть позбавлення волі.

Таким чином, легально в Україні приховане відеоспостереження можуть вести лише правоохоронці, які задіяні в оперативно-розшуковій операції. І лише на час поки ця операція триває.

Тобто якщо людина хоче розмістити приховані камери спостереження у власній квартирі, щоб спостерігати за власним майном – це можна зробити. Але якщо в цього користувача в квартирі працює найнята покоївка чи няня – він зобов’язаний повідомити їх, що ведеться відеоспостереження і отримати від них письмовий дозвіл на зйомку.

Та сама процедура і для відеоспостереження в під’їздах, ліфтах, на дитячих площадках – камери повинні бути видимими, а від всіх жильців потрібен дозвіл на зйомку.

І зрештою та сама процедура існує для найманих працівників в офісі, на складах, для водіїв громадського транспорту, тощо – їхню роботу можуть знімати виключно видимі камери і лише після їхньої згоди.